Всі записи автора

У сучасних медичних установах обладнання, що функціонує під тиском, використовується щодня — для стерилізації, вентиляції легень, подачі кисню та інших важливих процедур. Але за неправильної експлуатації така техніка може стати джерелом підвищеної небезпеки.

Щоб уникнути аварійних ситуацій, необхідно не просто дотримуватись інструкцій, а й мати системний підхід до контролю, обслуговування та підготовки персоналу.

Потенційні ризики при роботі з обладнанням під тиском

Раптовий вибух або розрив

Обладнання з високим тиском — балони, автоклави, трубопроводи — може становити серйозну небезпеку, якщо:

• порушена герметичність;
• метал має мікротріщини чи сліди корозії;
• зношені запобіжні клапани не спрацьовують.

У разі удару або перегріву, наприклад, кисневий балон може вибухнути, спричинивши травми та пошкодження приміщення.

Опіки через гарячу пару

Стерилізаційне обладнання (наприклад, автоклави) працює з високими температурами. При передчасному відкритті камери чи недостатньому охолодженні пара може вирватися назовні, викликавши опіки шкіри або очей.

Небезпека отруєння або кисневої недостатності

Витоки технічних газів, зокрема кисню, вуглекислого газу або закису азоту, небезпечні не лише токсичністю, а й здатністю витісняти кисень із повітря. У непровітрюваних приміщеннях це може викликати гіпоксію.

Основні симптоми: головний біль, дезорієнтація, зниження пильності, втрата свідомості.

Високий ризик загоряння

Кисень під тиском у поєднанні з легкозаймистими речовинами (наприклад, залишками спирту або мастил) значно підвищує ймовірність пожежі. Достатньо однієї іскри — і ситуація може стати критичною.

Травмування через механічні пошкодження

Падіння важкого балона або порушення цілісності газових з’єднань часто призводить до:

• травмування працівників;
• неконтрольованого викиду газу;
• порушення роботи системи.

Недостатня стерильність

Автоклави вимагають точного контролю температурного режиму та тиску. Якщо параметри не відповідають нормі, стерилізація виявляється неефективною, що створює ризик інфікування пацієнтів через неякісно оброблені інструменти.

Як зменшити ризики при використанні обладнання під тиском

Щоб забезпечити безпечну експлуатацію медичної техніки, слід дотримуватися таких рекомендацій:

• Регулярно проводьте технічні огляди відповідно до встановленого графіка.
• Навчайте персонал працювати з обладнанням без порушень і з урахуванням реальних ризиків.
• Завжди використовуйте засоби індивідуального захисту — це стосується навіть «рутинних» процедур.
• Контролюйте параметри тиску та температури за допомогою сертифікованих приладів.

Дотримуйтеся інструкцій виробника та вимог, передбачених законодавством України у сфері охорони праці.

У трудовій практиці зміни умов договору — не рідкість. Роботодавець може запропонувати новий графік, іншу посаду чи переведення в інший підрозділ. Але коли мова заходить про зміну строку дії трудового договору, виникають складні юридичні питання. Чи можна перевести працівника з безстрокового договору на строковий — розбираємося нижче.

Що таке трудовий договір і які бувають види

Трудовий договір — це письмова угода, яка фіксує домовленості між працівником і роботодавцем щодо умов праці, обсягу обов’язків і прав обох сторін.

За формою укладення такі договори поділяють на два основні типи:

• Безстроковий — не має вказаного терміну завершення.
• Строковий — укладається на чітко визначений період або до настання певної події.

Особливості строкових договорів

Строковий договір може передбачати:

• Конкретний період (наприклад, 6 місяців);
• Визначену дату закінчення (наприклад, до 31 грудня);
• Подію, після якої співпраця завершується (наприклад, повернення основного працівника з відпустки).

Такі договори укладаються лише тоді, коли постійні трудові відносини неможливі або недоцільні — через специфіку роботи, її тривалість чи побажання працівника.

Якщо підстав для строкового договору немає — слід укладати безстроковий.

Безстроковий договір: чому він у пріоритеті

Найпоширеніший формат у трудовому законодавстві — саме безстроковий договір. Якщо в документі не прописано термін його дії, автоматично вважається, що працівник працює на невизначений строк.

Цей формат надає стабільність: роботодавець не може припинити договір просто через закінчення строку — бо строку немає.

Чи дозволено змінити безстроковий договір на строковий?

Це питання часто виникає в компаніях, де керівництво хоче мати більше гнучкості у звільненні персоналу. Але згідно з українським законодавством, змінити діючий безстроковий договір на строковий — заборонено.

Навіть якщо і роботодавець, і працівник «не проти» — таке переформатування не визнається законним. Строк встановлюється лише під час первинного укладення договору, а не в процесі трудових відносин.

Коли строковий договір стає безстроковим

Цікаво, що зворотна ситуація — цілком допустима. Якщо строковий договір завершився, але працівник продовжує працювати, а роботодавець не заперечує — угода автоматично переходить у розряд безстрокових.

Це — один зі способів «узаконити» подальшу співпрацю без укладання нового договору.

Висновки

Перевести строковий договір у безстроковий — можна.

Перетворити безстроковий на строковий — не дозволяється.

Будь-які зміни строку трудового договору допустимі лише на момент його укладення. Після цього змінити формат співпраці — неможливо, навіть за взаємною згодою. Рекомендація: перед тим як вносити зміни в договір, варто проконсультуватися з фахівцем у сфері трудового права, аби уникнути юридичних ризиків і трудових спорів.

Цифрові рішення дедалі активніше впроваджуються в бізнес-процеси, і охорона праці не стала винятком. Тепер підприємства можуть організувати документообіг у сфері безпеки праці не лише на папері, а й у повністю електронному форматі. Це сучасна альтернатива, яка спрощує щоденну роботу та підвищує ефективність.

Електронний документообіг: що це і навіщо він потрібен?

Електронний документообіг у системі управління охороною праці — це процес створення, зберігання та обміну документами в цифровому середовищі. Це можуть бути журнали інструктажів, акти, протоколи, накази тощо.

Впровадження такої системи — справа добровільна. Кожен роботодавець сам вирішує, залишатись на паперовому форматі чи перейти на «цифру».

З чого почати перехід на електронну форму?

Щоб правильно організувати електронний документообіг у сфері охорони праці, підприємство має затвердити:

• перелік документів, які планується вести в електронному вигляді;
  • порядок їх створення, обробки, обміну, зберігання та знищення.

Також варто врахувати, що електронні документи мають відповідати нормам чинного законодавства та бути придатними для довготривалого зберігання.

Що має бути забезпечено роботодавцем?

Під час переходу на цифровий формат важливо дотриматись кількох ключових вимог:

• електронні документи зберігаються стільки ж часу, як і паперові;
• працівники мають вільний доступ до електронних версій документів (якщо це передбачено правилами);
• у разі перевірок державні органи повинні мати змогу ознайомитися з електронними примірниками;
• там, де потрібно, використовується кваліфікований електронний підпис уповноважених осіб.

Переваги впровадження електронного документообігу

Переходити на цифрову форму вигідно. Ви отримуєте:

• зменшення кількості паперової роботи;
• зручний і швидкий доступ до документів;
• автоматизацію рутинних процесів;
• збереження архівів без ризику втрати;
• відповідність сучасним стандартам бізнесу.

Цифровізація охорони праці — це не про моду, а про зручність, гнучкість і ефективність. Якщо ви готові модернізувати внутрішні процеси, електронний документообіг — правильний крок. А головне — це рішення можна адаптувати під потреби саме вашого підприємства.

Купуючи побутову техніку, інструменти чи будь-які інші вироби, ми розраховуємо, що користуватися ними буде безпечно. В Україні за цим стежить система державного ринкового нагляду — вона виявляє небезпечну продукцію й контролює дотримання стандартів безпеки.

Як працює цей механізм і що саме перевіряється — розповідаємо просто та по суті.

Навіщо проводяться перевірки товарів?

Головна мета — з’ясувати, чи не становить продукція ризику для здоров’я або життя людей та чи відповідає вона технічним вимогам.

Перевірки бувають двох типів:

• Заплановані — проводяться за затвердженим графіком.
• Позапланові — якщо надійшла скарга, є підозра на порушення або за ініціативою контролюючого органу.

Безпека товарів: як це відбувається?

Документація

Перше, що цікавить інспекторів, — супровідні документи на продукцію. Якщо з паперами все добре — перевірка обмежується аналізом документації. Якщо ж є сумніви — можуть відібрати товар для лабораторного дослідження.

Ризик — ключовий критерій

Чим серйозніші потенційні наслідки від використання продукції, тим глибшою буде перевірка. Наприклад, захисне спорядження чи електроінструменти оцінюють ретельніше, ніж декоративні вироби.

Де перевіряють?

Контроль можливий не лише в торгових точках. Інспектори мають право перевірити склад, виставковий майданчик, ярмарок або навіть місце, де товар уже використовується.

Який товар можуть перевіряти?

Тільки той, що зазначений у направленні на перевірку. Якщо йдеться про засоби індивідуального захисту — інші групи товарів (наприклад, садова техніка) не можуть бути об’єктом перевірки.

Скільки триває перевірка?

• У роздрібній торгівлі — до 4 робочих днів.
• У виробника — максимум 5.

Якщо потрібна експертиза, ці строки зупиняються до отримання результатів.

Які документи має надати підприємство?

Інспекція може запросити:

• декларацію про відповідність продукції вимогам;
• інструкції користувача та технічну інформацію;
• документи, що підтверджують якість і походження товару;
• висновки або протоколи випробувань;
• договірну та товарно-супровідну документацію;
• дані щодо попереднього вилучення продукції з ринку, якщо такі випадки були.

Що буде, якщо продукція виявиться небезпечною?

Якщо товар не відповідає вимогам або може зашкодити споживачам:

• встановлюється, хто його виготовив або ввіз;
• перевіряється весь ланцюг постачання — від виробника до магазину;
• продукція вилучається з обігу або її продаж тимчасово забороняється.

Додаткові моменти, які слід враховувати

• Інспектор повинен повідомити, як саме можна оскаржити його дії.
• У разі виявлення підробки чи порушення авторських прав інформація передається іншим державним органам.
• Процес перевірки дозволено фіксувати на відео як контролерам, так і представникам підприємства.

Чому це важливо не лише для бізнесу?

Система нагляду — це не просто перевірки. Це інструмент захисту для споживача. Вона дозволяє своєчасно виявляти потенційно небезпечні товари та не допускати їх до продажу. А отже, знижує ризики й формує довіру до ринку.

Багато роботодавців сприймають посадові інструкції як нудну формальність. Проте українське трудове законодавство вимагає чітко окреслити, які саме завдання виконує працівник, які в нього права та відповідні зони. Це потрібно робити ще до початку виконання робіт.

Згідно із відповідним законом, до того як співробітник розпочне виконувати свої функції, роботодавець повинен ознайомити його з умовами праці, а також основними безпековими нормами. І саме цей документ дозволяє це все юридично оформити.

Навіщо потрібна вона потрібна?

Це не просто текст, це офіційний документ, що фіксує межі відповідальності працівника, перелік його функцій і повноважень. Вона допомагає уникнути непорозумінь, спірних ситуацій, трудових конфліктів, а іноді — й судових позовів.

Цей документ належить до організаційної документації (п. 3 гл. 1 розд. ІІ Правил діловодства, затверджених наказом Мін’юсту No1000/5 від 18.06.2015) та підлягає архівному зберіганню.

Згідно з Переліком типових документів (наказ Мін’юсту No578/5 від 12.04.2012), термін зберігання таких інструкцій становить:

• 5 років — для більшості працівників;

• 75 років — для наукових співробітників та тих, хто зайнятий на шкідливих або небезпечних роботах.

Посадова інструкція: Як правильно скласти

Розроблення посадової інструкції базується на Довіднику кваліфікаційних характеристик професій (наказ Мінпраці No336 від 29.12.2004). Цей документ містить опис вимог до кожної посади, але інструкцію слід адаптувати до умов конкретного підприємства.

Основні правила складання:

• Всі розділи мають бути логічними, зрозумілими, без розмитих формулювань.
• Всі обов’язки, які повинен охоплювати весь функціонал співробітника.
• Не допускається дублювання функцій, які виконуються працівниками.

У деяких випадках обов’язки можуть розподілятися між кількома співробітниками або розширюватися — за згодою обох сторін і в межах відповідної кваліфікації.

Погодження і зміни: хто, коли і як

Щойно посадова інструкція готова, її затверджує керівник або уповноважений заступник. Після цього документ обов’язково надається працівнику для ознайомлення під підпис.

Усі зміни, доповнення чи уточнення вносяться лише на підставі офіційного наказу та за згодою працівника. Це може бути необхідно, наприклад:

• при зміні назви структурного підрозділу або посади;
• у разі скорочення персоналу;
• під час оптимізації розподілу обов’язків.

Хто має посадову інструкцію, а хто — ні

На кожну посаду зі штатного розпису повинна бути складена інструкція. Окремі працівники, зокрема керуючі підприємством можуть стати винятком, якщо ці правила і норми є в статуті.

Структура посадової інструкції: що має бути всередині

Посадова інструкція складається з кількох розділів, які охоплюють усі ключові аспекти роботи працівника:

• Загальні положення — основна інформація про посаду, підпорядкованість, вимоги до кваліфікації, стажу, освіти, умови заміщення.
• Завдання та обов’язки — перелік функцій, які виконує працівник.
• Права — що може ініціювати або вимагати працівник у межах своїх повноважень.
• Відповідальність — за які дії чи бездіяльність відповідальність може бути.
• Має мати знання — перелік нормативних актів, знань, які потрібні для роботи.
• Вимоги по кваліфікації — освіта, досвід, навички.
• Як почувається на посаді — з ким працівник співпрацює, кому підпорядковується, кого заміщує.

Посадова інструкція — це не «паперова формальність», а реальний інструмент управління персоналом. Вона допомагає чітко визначити, хто за що відповідає, уникнути непорозумінь і захистити обидві сторони трудових відносин у разі конфлікту чи перевірки. Своєчасно оновлюйте інструкції, зберігайте їх відповідно до вимог законодавства — і матимете надійний щит у роботі з кадрами.

Стало відомо, що ДРС вимагає щоб наказ Мінекономіки став недійсним, яким запроваджено нові вимоги до експертних організацій, яка в свою чергу відноситься до охорони праці і безпеки. Чи вдасться ДРС домогтися скасування спірного документа, який викликав критику як серед експертів, так і в бізнес-середовищі?

У чому суть конфлікту

Йдеться про наказ, який було прийнято в 23 році і який стосується до відповідних суб’єктів, що виконують охорону праці, займаються діагностикою відповідного обладнання і проводять техогляд.

В Мін’юсті він з’явився на початку 24 року (No 76/41421), але без погодження з ДРС — попри пряму вимогу законодавства. Саме це порушення стало причиною офіційного звернення ДРС із вимогою скасувати Наказ No 17954.

ДРС: що вирішено?

В свою чергу ДРС зазначає, що в цьому законі були неточності, а це означає, що його треба або змінити, або відмінити рішення яке приймалось в минулому році.

Водночас наголошується, що нові вимоги встановлюють обов’язкову акредитацію за стандартами ДСТУ EN/IEC 17020:2019 і ДСТУ EN/IEC 17025:2019.

Проблема обов’язковості акредитації

Законодавство не передбачає обов’язкової акредитації для суб’єктів, які в сфері безпеки праці займаються експертизою і суміжними діями. Наприклад:

• Норма закону про безпеку праці — вимагає лише дозвіл від Держпраці, для виконання робіт, що мають ступінь небезпеки.
• Постанови КМУ No 1107 і No 687 — також не містять вимоги щодо обов’язкової акредитації.

Крім того, стаття 5 Закону «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» прямо зазначає: акредитація в Україні є добровільною. Тож положення наказу фактично суперечать чинним нормам.

Штучні бар’єри та ризики для ринку

За словами експертів, нові вимоги:

• Створюють адміністративні та фінансові бар’єри для експертних організацій.
• Обмежують конкуренцію — на ринок можуть потрапити лише акредитовані структури.
• Порушують статтю 18 Господарського кодексу України, яка забороняє органам влади приймати акти, що обмежують конкуренцію без законних підстав.

Відсутність моніторингу ефективності регулювання

Згідно зі статтею 10 Закону «Про засади державної регуляторної політики», кожен регуляторний акт має проходити періодичне відстеження результативності. Проте щодо Наказу No 17954 цього не зроблено.

Ситуація потребує вирішення

Наразі триває публічна та юридична боротьба між ДРС і Мінекономіки. Професійна спільнота наголошує на негативних наслідках, які вже виникли або можуть виникнути через запровадження спірних вимог. Водночас ДРС наполягає: документ порушує законодавство і має бути скасований.

У підприємця або компанії може бути може бути людина, яка працює, але вона може залишитись вдома по догляду за дитиною або припинити роботу в зв’язку з вагітністю.

Виникає логічне питання: як у такому випадку подавати єдину звітність, які форми використовувати і що говорить про це закон?

Єдиний працівник: що таке додаток 1 і чи потрібен він?

Якщо за період подачі звітів не нараховували доходи працівнику, який в даний момент не працює, тому що завагітнів або залишається доглядати за дитиною, а іншою людиною його не замінити, тоді Додаток Д1 до єдиного звіту не подається.

Про це розповіли тернопільські податківці нещодавно, а також вони спирались на норму закону, який було прийнято ще 10 років тому назад.

Порядок сплати і кого він стосується?

Цим порядком передбачено сплату податків, а саме:

• нарахованих прибутків фізособам;
• ПДФО і військового збору, які є обов’язковими;
• Це стосується і ЄСВ.

Страхувальників це також стосується, тобто ЄСВ вони також сплачують згідно вищеописаних регламентованих правил.

Коли звітність подається, а коли — ні

Згідно з Порядком:

• Податковий розрахунок (єдина звітність) подається щомісяця, незалежно від того, виплачувався дохід чи ні.
• Додаток Д1, у якому наводяться детальні відомості про суми зарплат/доходів працівників, подається лише за умови фактичного нарахування прибутку.
• Додаток Д1 не треба подавати, якщо ніяких нарахувань не було за період подачі звітностей.

Як враховують людей, які тимчасово у відпустці?

Інструкція №286 уточнює ці правила:

• у середньооблікову чисельність не треба включати тих працівників, які припинили на тимчасовому періоду свою працю з причини догляду за малою дитиною віком до 6 років;
• але вони враховуються в обліковому складі, якщо з ними укладено трудовий договір.

Як правильно заповнити заголовну частину звіту?

Якщо єдиний працівник підприємства знаходиться на тимчасовому відпочинку і йому не нараховували заробітну плату чи прибуток:

• 101 рядок не треба заповнювати;
• А в 102 рядку відмічаємо лише 1 пункт.

Якщо у єдиного працівника компанії чи іншої організації:

• Податковий розрахунок подаєте без Додатку Д1.
• У заголовній частині ставите «1» у графі облікової чисельності.

Це дозволяє дотриматися вимог податкового та трудового законодавства без зайвих звітних дій.

Багато підприємців в Україні поєднують бізнес з роботою за наймом. У таких випадках постає закономірне питання:

чи обов’язково платити ЄСВ за себе, якщо роботодавець вже робить це за них?

Відповідь на це запитання надала податкова у свіжому роз’ясненні — лист No461/2/99-00-24-01-01-02 від 02.05.2025.

Ситуація з практики: ЄСВ сплачується людиною, але не з того місця, де працює в даний момент.

У листі податкова розглядає конкретну ситуацію:

Підприємець перебуває у трудових відносинах одразу з двома роботодавцями:

• на своєму місці роботи — нарахування тимчасово відсутні (наприклад, коли має відпустку, яка не оплачується);
• за сумісництвом — отримує мінімальну зарплату, з якої справно сплачують 22% даного податку.
• Підприємець належить до 3 групи ЄП.

Виникає питання: чи повинен він платити 1760 грн податку чи ні?

ФОП: що треба знати про сплату податку

Нормою No2464 передбачано, що підприємець не повинен платити цей податок в деяких випадках:

• Він працює за основним місцем або у нього укладено угоду із резидентом «Дія.City».
• За нього вже сплачено страхову суму.

Починаючи з початку 25 року, дана сума рівняється 1760 гривням. Якщо роботодавець забезпечив сплату такої суми — підприємець не зобов’язаний сплачувати податок.

А як щодо ФОПів-сумісників?

Закон прямо не згадує про роботу за сумісництвом. Але позиція податкової — на користь підприємців.

Головне — не місце роботи, а сам факт сплати ЄСВ у потрібному розмірі.

Не має значення, чи внесок здійснено з основного місця, чи з роботи за сумісництвом — якщо сума відповідає мінімальному рівню, ФОП має право не сплачувати ЄСВ за себе за відповідний місяць.

Висновок від ДПС: сумісники — теж звільняються

Податкова чітко зазначає:

• у разі, якщо за підприємця сплачено ЄСВ в межах мінімального внеску будь-яким роботодавцем;
• він звільняється від обов’язку сплачувати ЄСВ як ФОП.

Тобто:

• не важливо, де саме ви працевлаштовані — головне, щоб внесок сплачено;
• не обов’язково, щоб це була саме «основна» робота — сумісництво також враховується.

Кому буде корисна ця інформація?

Це роз’яснення важливе для:

• ФОПів, які працюють найманими працівниками за кількома контрактами;
• бухгалтерів, які супроводжують підприємців;
• тих, хто хоче уникнути подвійної сплати ЄСВ без порушення закону.

Підсумок: якщо хоч один із роботодавців сплатив за вас ЄСВ у повному мінімальному розмірі — ви можете не дублювати цю сплату як ФОП. І так, це стосується і тих, хто працює за сумісництвом.

Сьогодні стало відомо, що Кабмін оновив деякі правила та норми, які були затверджені на початку даного року і стосувались людей з обмеженими можливостями.

Закон і нові правила: що важливо знати

Перше, це те що тепер він матиме більш розширену назву, крім того, корективи стосуватимуться також закону, який був затверджений влітку 2023 року. В законі буде регламентовано, яким чином підприємці, власники бізнесу, ФОПи, держслужбовці, які надають роботу людям з інвалідністю, зможуть отримувати компенсації в грошовому еквіваленті.

Як зрозуміти, хто має право на такі компенсації

До таких можна віднести наступні категорії:

• По-перше, це роботодавці, які прилаштували у себе людей з 1 та 2 групами інвалідності.
• По-друге, власники підприємств, у яких працюють колишні військовослужбовці, які в свою чергу звільнились в зв’язку з отриманими травмами і тепер мають інвалідність.
• Людей, які біли раніше військовослужбовцями або захищали Україну, але в зв’язку з отриманням травм, лишили службу і тепер займаються власним бізнесом, а також оформлені як ФОП.

Що стосується джерел фінансування, то в Кабміні повідомили, що кошти закладені в бюджет даного року, вони будуть братись з фонду безробіття. Це передбачено законом України. Компенсації будуть різними, все залежить від групи інвалідності, людей з першою матимуть право на отримання грошової компенсації, але до 15 мінімальних зарплат, а з другою – лише 10.

Ці компенсації мають на меті допомогти людям з інвалідністю, які планують облаштувати робочі місця, а також покрити витрати на деякі засоби, які для цього передбачені.

Що треба, для того, щоб претендувати на грошову компенсацію?

Щоб отримати гроші, в розмірі 10-15 мінімальних заробітних плат, потрібно звернутись в центр занятості. Далі, спеціалісту потрібно надати заяву на отримання грошей, а також передбачені законом документи.

Важливо пам’ятати:

• Заява на отримання грошової компенсації може розглядатись лише тоді, коли людина подала її не пізніше 180 днів з моменту влаштування на роботу чи відкриття власної справи.
• Відновилась на службі чи на роботі, зареєструвалась як ФОП не пізніше даного терміну (пів року).

Слід знати, що для уточнення всіх даних, моментів, слід звернутись в центр занятості, де вам буде надана вся необхідна допомога, з приводу того, як написати заяву, які потрібні документи, їх копії, а також чи ви маєте можливість для отримання грошей.