Всі записи автора

Підприємства, що приймають здобувачів освіти на виробничу практику або стажування, нерідко стикаються з питанням: чи вважаються такі особи працівниками і чи потрібно з їхніх виплат нараховувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ)? Відповідь залежить від формату взаємодії та характеру виконуваної роботи.

Учень на практиці — не штатний працівник, але з певними обов’язками

Особи, які проходять виробниче навчання чи практику в рамках освітнього процесу, не включаються до складу працівників підприємства. Вони не підписують трудовий договір і не входять до штатного розпису. Проте це не означає, що на них не поширюються вимоги внутрішнього розпорядку.

З моменту закріплення за робочим місцем учні та слухачі зобов’язані дотримуватись усіх правил безпеки, охорони праці, санітарних норм, дисципліни, що діють на підприємстві. Ці умови закріплюються в договорі між закладом освіти та організацією, де відбувається практика.

Чи потрібно сплачувати ЄСВ: обов’язок підприємства

Якщо під час проходження практики студент чи учень виконує конкретні виробничі завдання, підприємство має виплатити йому відповідну грошову винагороду. Оплата здійснюється за фактично виконану роботу згідно з прийнятою системою нарахування заробітної плати — з урахуванням ставок, розцінок, премій тощо.

Гроші можуть бути передані або безпосередньо практиканту, або спрямовані на рахунок навчального закладу, який потім здійснює виплату. Частина коштів може залишитись у закладу для фінансування освітніх програм, оновлення матеріальної бази чи преміювання викладачів, які готували учнів до виробничої діяльності.

Чи потрібно нараховувати ЄСВ?

Так. Усі виплати, які здійснює підприємство на користь практикантів чи стажистів за виконання реальних виробничих завдань, вважаються базою для нарахування ЄСВ. Ці нарахування є обов’язковими так само, як і для звичайних працівників.

Навіть якщо особа не оформлена офіційно як співробітник, але фактично виконує роботу на підприємстві — її оплата підлягає оподаткуванню згідно з чинними вимогами.

ЄСВ не нараховується лише у виняткових випадках

Існує перелік видів виплат, на які не розповсюджується обов’язок сплати єдиного соціального внеску. Але грошова винагорода за роботу, виконану практикантами або стажистами, до цього переліку не належить. Тобто спроба уникнути ЄСВ у таких випадках вважається порушенням.

Підсумок

Підприємство, яке співпрацює з навчальними закладами й залучає здобувачів освіти до виробничої практики, має:

• забезпечити безпечні умови праці;
• укласти договір із закладом освіти;
• сплатити винагороду за виконану роботу;
• нарахувати і сплатити ЄСВ з цієї суми.

Таке партнерство приносить користь обом сторонам — підприємство отримує додаткові робочі руки, а студенти й учні — реальний виробничий досвід. Але важливо дотримуватися чинного законодавства, щоб уникнути штрафів і перевірок.

Український уряд оновлює правила, які впливають на створення інклюзивного ринку праці. Тепер адміністративні штрафи, які сплачують роботодавці за недотримання нормативів щодо працевлаштування людей з інвалідністю, будуть спрямовуватись на реальні зміни — зокрема, на створення нових робочих місць і покращення умов праці для осіб з інвалідністю.

Постанова Кабміну No 610 від 27 травня 2025 року, ініційована Міністерством соціальної політики, передбачає ключові зміни у підході до організації праці для таких громадян.

Держава: кожна гривня зі штрафу — на підтримку інклюзивного працевлаштування

Замість формального стягнення штрафів без подальшого ефекту, тепер ці кошти працюватимуть на результат. Їх можна буде використовувати для:

• переобладнання робочих місць — наприклад, закупівлі зручних меблів або техніки, адаптованої під потреби людей з інвалідністю;
• створення спеціалізованих посад, що враховують фізичні або сенсорні особливості працівників;
• випуску освітніх матеріалів, адаптованих для людей з порушеннями зору, слуху чи іншими обмеженнями.

Це означає, що система санкцій перестає бути лише каральним інструментом, а стає реальною підтримкою інклюзії в бізнесі.

Спрощення взаємодії з роботодавцями

Раніше розрахунок штрафів міг бути неточним — через зміну інформації про співробітників, яка подавалася несвоєчасно. Новий механізм вирішує цю проблему: якщо до 31 березня оновлено дані в Державному реєстрі соцстрахування, Фонд соціального захисту автоматично перерахує суму штрафу та надасть роботодавцю актуальні цифри до 10 червня.

Цей підхід знижує ризик помилок, усуває непорозуміння й робить процес зрозумілим для всіх учасників.

Прозорість, справедливість, результат

Завдяки впровадженим змінам держава не лише підвищує ефективність контролю, а й реально інвестує в покращення якості праці для людей з інвалідністю. Ринок поступово стає доступнішим, роботодавці — більш зацікавленими в інклюзії, а працівники — отримують більше шансів на гідну роботу.

Як зазначив заступник міністра соціальної політики Володимир Василенко, нова модель дозволяє не просто контролювати дотримання норм, а створювати нові можливості для тих, хто найбільше цього потребує.

Колективний договір — це не формальність, а дієвий механізм, що дозволяє найманим працівникам захистити свої інтереси в межах трудових відносин. Він фіксує домовленості між роботодавцем і трудовим колективом, врегульовує ключові питання співпраці, оплати, умов праці та соціальних гарантій.

Укладання такого договору передбачено законодавством України. Він має бути на кожному підприємстві, де працюють наймані працівники, незалежно від форми власності або сфери діяльності.

Що саме прописують у колективному договорі?

Документ охоплює широкий спектр питань, зокрема:

• систему та форми оплати праці;
• розміри премій, доплат, винагород;
• графіки роботи й відпочинку;
• умови безпеки праці;
• порядок надання додаткових відпусток;
• соціальні пільги для співробітників.

Це дозволяє уникати непорозумінь і конфліктів, адже всі ключові моменти зафіксовані у письмовому вигляді.

Чому колективний договір важливий для роботодавця?

Для роботодавця колективний договір — це не лише обов’язок, а й інструмент управління трудовими процесами. Він допомагає:

• формалізувати домовленості з працівниками;
• уникнути спорів щодо умов праці та оплати;
• забезпечити стабільність в колективі;
• узгодити окремі внутрішні правила з вимогами законодавства.

У разі відсутності договору, роботодавець зобов’язаний погоджувати ключові питання з представниками працівників — профспілкою або іншим уповноваженим органом.

Законодавче підґрунтя: що потрібно знати?

Законодавство України чітко регламентує порядок укладання й застосування колективних договорів. Основні положення містяться:

• у Кодексі законів про працю України;
• у Законі України «Про колективні договори і угоди»;
• у законі «Про оплату праці»;
• у законі «Про охорону праці»;
• у законі «Про відпустки».

Ці нормативні акти вимагають, аби питання оплати праці, охорони праці, умов роботи в шкідливих умовах, тривалості додаткових відпусток та інші важливі нюанси були врегульовані саме в колективному договорі.

Безпека праці та соціальні гарантії — через колдоговір

Окрема увага в колективному договорі приділяється охороні праці. Документ має містити:

• перелік заходів для покращення умов праці;
• порядок запобігання травматизму, аваріям, профзахворюванням;
• джерела фінансування заходів безпеки;
• гарантії для працівників відповідно до вимог законодавства.

Також через договір визначаються додаткові відпустки за роботу в шкідливих чи важких умовах або в умовах з підвищеним ризиком.

Висновок

Колективний договір — це більше, ніж обов’язок. Це правовий інструмент, що захищає інтереси як працівників, так і роботодавців. Його наявність створює прозору, передбачувану систему трудових відносин, допомагає уникати конфліктів і будує партнерство всередині колективу.

Перевезення та застосування агрохімікатів — одна з найбільш відповідальних і потенційно небезпечних ділянок сільськогосподарської діяльності. Контакт із токсичними речовинами, вплив агресивних парів і пилу, механічні пошкодження під час завантаження, а також ризики вибуху при неправильному поводженні з аміачною селітрою — усе це потребує суворого дотримання правил охорони праці.

Порушення вимог безпеки — це не лише ризик для здоров’я працівників, а й загроза для навколишнього середовища, репутації компанії та її фінансової стабільності.

Які правила необхідно дотримуватись при роботі з агрохімією

Законодавство України у сфері охорони праці встановлює низку вимог до поводження з мінеральними добривами та пестицидами. Ось ключові з них:

• Нічні роботи заборонено. Підготовка, змішування та внесення добрив мають виконуватись виключно в світлу пору доби.
• Усі операції повинні бути механізовані. Зокрема, завантаження добрив у транспортні засоби допускається лише за допомогою спецобладнання. Ручна праця можлива лише після повної зупинки техніки.
• Системи мають бути герметичними. Перед використанням обладнання для внесення рідких добрив проводиться перевірка на відсутність протікань і засмічень.
• Перевезення порошкоподібних речовин здійснюється в герметично закритому кузові. Використовується щільне накриття, яке виключає втрату речовин під час руху.
• Після завершення робіт техніка очищується лише в спеціально відведених місцях, із використанням гарячої води або пари.

Засоби індивідуального захисту — обов’язкова умова

Працівники, які мають справу з агрохімікатами, повинні бути забезпечені відповідними засобами захисту. До базового комплекту входять:

• захисний костюм із щільної тканини;
• герметичні рукавички;
• окуляри або захисна маска;
• респіратор Р2 або протигаз;
• гумові чоботи.

ЗІЗ мають підбиратися з урахуванням виду добрив, способу їх внесення і тривалості впливу на організм.

Пожежна безпека та гігієнічні вимоги

Під час транспортування аміачної селітри обов’язково використовується транспорт із вогнегасником. Паління та використання відкритого вогню поблизу складів чи під час завантаження категорично заборонено. Крім того, агрохімікати не можна перевозити разом з продуктами харчування, водою або людьми.

Комплекс безпечної організації робіт включає:

• чіткий розподіл часу для проведення операцій (лише вдень),
• застосування техніки та механізованих пристроїв;
• перевірку герметичності систем подачі добрив;
• постійне використання ЗІЗ;
• попереднє навчання працівників і медогляд;
• забезпечення пожежного обладнання;
• маркування та розділення всіх небезпечних речовин.

Чому це важливо

Правильна організація транспортування та застосування добрив дозволяє:

• зменшити ризик отруєнь, опіків та травм;
• запобігти техногенним аваріям;
• зберегти працездатність колективу;
• уникнути штрафів та репутаційних втрат;
• підвищити ефективність агровиробництва.

Висновок

Компетентне поводження з добривами та пестицидами — це не лише виконання вимог безпеки, а й стратегічний крок до сталого розвитку бізнесу. Впровадження сучасних рішень, грамотне планування робіт і дотримання норм охорони праці допомагають мінімізувати ризики та зберегти головний ресурс будь-якого підприємства — здоров’я працівників.

Аудит з охорони праці — це комплексна перевірка, яка допомагає з’ясувати, наскільки ефективно функціонує система безпеки праці на підприємстві. Йдеться не лише про аналіз документів, а й про оцінку технічного стану обладнання, умов роботи на виробництві, а також відповідність вимогам законодавства у сфері охорони праці.

Такий аудит дозволяє виявити слабкі місця у системі безпеки та своєчасно усунути потенційні ризики для працівників і бізнесу загалом.

Що таке аудит і його види: внутрішній і зовнішній

Внутрішній аудит проводиться штатним або залученим спеціалістом, уповноваженим керівництвом підприємства. Його завдання — перевірити, як реально працює система охорони праці на підприємстві, сформувати звітність і підготувати компанію до можливих перевірок або зовнішнього аудиту.

Зовнішній аудит виконується незалежною організацією на запит керівництва чи власників бізнесу. Його основна мета — незалежна оцінка ефективності СУОП (системи управління охороною праці) без упередженості.

Періодичність аудиту — не рідше одного разу на рік.

Хто бере участь у аудиті?

Об’єкти перевірки:

• підприємства всіх форм власності;
• філії, представництва;
• структурні підрозділи компаній.

Учасники процесу:

• замовники — власники або керівники підприємств;
• аудитори — сертифіковані фахівці, які мають право проводити аудит відповідно до чинних вимог.

Система управління охороною праці включає в себе низку заходів, спрямованих на збереження життя і здоров’я працівників під час виконання трудових обов’язків.

Кому необхідний аудит охорони праці?

Цей вид перевірки варто проводити:

• підприємствам із підвищеним рівнем виробничої небезпеки;
• компаніям, які хочуть знизити ризики та оптимізувати внутрішні процеси;
• організаціям, що готуються до державного або міжнародного аудиту;
• фірмам, які впроваджують стандарти ISO 45001 або OHSAS 18001;
• установам, де сталися нещасні випадки — для розслідування причин та профілактики повторень;
• середньому та великому бізнесу, що планує розширення.

Законодавча база

Проведення аудиту охорони праці регламентується чинним законодавством України. Основні вимоги стосуються:

• процедур проведення перевірки;
• критеріїв до кваліфікації аудиторів;
• прав та обов’язків усіх сторін;
• відповідальності у разі виявлення порушень.

Замість прямого цитування нормативних актів використовуються формулювання «згідно з законодавством України», щоб не перевантажувати текст і водночас дотриматися правових рамок.

Чому аудит з охорони праці — це вигідно?

• Зниження рівня виробничого травматизму;
• Покращення внутрішніх процесів управління безпекою;
• Запобігання штрафам і збиткам у разі перевірок;
• Формування позитивного іміджу компанії;
• Підвищення довіри серед працівників, партнерів та інвесторів.

Висновок

Аудит охорони праці — це не формальність, а реальний інструмент підвищення безпеки на робочих місцях. Він дозволяє вчасно виявити ризики, зміцнити репутацію бізнесу та відповідати найвищим стандартам у сфері охорони праці. Такий підхід актуальний як для великих промислових компаній, так і для будь-яких організацій, що дбають про своїх працівників.

Виконання робіт на висоті пов’язане з підвищеним ризиком, тож головне завдання працівників і роботодавця — запобігти нещасним випадкам. Для цього потрібно суворо дотримуватися вимог безпеки, використовувати справне спорядження та організовувати роботи згідно з чинними нормами охорони праці.

Які роботи належать до висотних

До робіт на висоті належать усі завдання, що виконуються на рівні понад 1,3 метра над землею, перекриттям або настилом. Якщо відстань до небезпечної зони (обриву, неогородженого краю) менша за 2 метри — це також вважається висотною діяльністю.

Роботи на висоті поділяються на:

• звичайні — понад 1,3 м;
• верхолазні — понад 5 м, виконуються з тросів, щогл, кранів тощо.

Типові приклади:

• монтаж чи демонтаж конструкцій;
• утеплення, фарбування чи очищення фасадів;
• миття вікон у багатоповерхівках;
• обслуговування дахів, вентиляцій, антен;
• прибирання бурульок і снігу;
• монтаж рекламних вивісок або кондиціонерів.

Коли роботи слід припинити

Роботи на висоті заборонено проводити за таких умов:

• сильний вітер (понад 10 м/с);
• обледеніння, туман, злива, снігопад;
• блискавка або недостатнє освітлення;
• надмірно низька (нижче -20 C) або висока температура (вище +35 C).

У виняткових випадках (аварійна ситуація, невідкладні роботи) допускається робота за несприятливої погоди — але тільки з додатковими заходами захисту: утеплення, термозахист, контроль стану працівників тощо.

Хто має право працювати на висоті

До робіт допускаються лише особи:

• старші 18 років;
• які пройшли спеціальне навчання;
• склали іспит із техніки безпеки;
• мають посвідчення встановленого зразка.

Нові працівники можуть виконувати роботи лише під наглядом досвідченого колеги-наставника.

Під час виконання завдань на висоті працівник має бути забезпечений:

• каскою;
• страхувальним поясом або альпіністським спорядженням;
• зручним взуттям із протиковзкою підошвою;
• спецодягом відповідно до сезону;
• ременями, мотузками, карабінами, блокуючими пристроями;
• захисними окулярами, рукавицями, респіраторами (за потреби).

Всі елементи екіпірування повинні проходити регулярну перевірку на справність. Заборонено використовувати зношене, пошкоджене або саморобне спорядження.

Документи, що потрібні для початку робіт

Перед початком висотних робіт мають бути оформлені:

1. Наряд-допуск

Офіційне рішення про дозвіл на проведення робіт. У ньому вказуються:

• адреса та вид робіт;
• склад бригади;
• терміни виконання;
• особи, відповідальні за безпеку.

2. План виконання робіт

Визначає технічні й організаційні заходи безпеки, враховує погодні умови, особливості об’єкта, використовуване обладнання.

Відповідальна особа перед початком зобов’язана:

• перевірити допуск працівників;
• провести інструктаж;
• переконатися у справності екіпірування;
• оцінити зовнішні ризики;
• забезпечити наявність медичної аптечки та засобів зв’язку.

Безпечна робота на висоті: техніка безпеки

Працівник зобов’язаний:

• постійно бути застрахованим — щонайменше двома точками кріплення;
• працювати з інструментами, закріпленими страхувальними ланцюжками;
• не стояти та не працювати під іншим працівником;
• уникати точок опори, не призначених для цього (кондиціонери, антени, ринви);
• у разі непередбачуваних обставин — негайно припинити роботу та повідомити керівника.

Вимоги до спорядження та інструментів

Основні правила:

• Кожне страхувальне спорядження — сертифіковане, без пошкоджень;
• Всі канати — з маркуванням і терміном служби не більше 2 років;
• Карабіни — лише з муфтою блокування;
• Інструмент — з ремінцями, фіксацією, без тріщин і люфтів;
• Додаткове — сидіння для тривалої роботи, захисні екрани.

Використання спеціального обладнання:

• Болгарка, перфоратор — працюють лише в суху погоду, з індивідуальним захистом очей та рук;
• Зварювальні апарати — застосовуються за присутності напарника, з обов’язковим заземленням;
• Бензопили — використовуються тільки знизу або зі страхуванням, за відсутності людей під місцем спилювання.

Підсумки

Безпечна робота на висоті — це не лише питання професійності, а й питання життя. Всі, хто бере участь у висотних роботах, мають бути навченими, відповідально підходити до кожного кроку і не нехтувати навіть дрібними на перший погляд деталями. Страховка, справне спорядження та суворе дотримання правил — основа збереження здоров’я й життя працівників.