В Україні налічується близько 3 мільйонів осіб з інвалідністю, проте роботу мають лише 420 тисяч. Це лише трохи більше 16 % — суттєво нижче, ніж у Європейському Союзі, де рівень працевлаштування осіб з інвалідністю перевищує 50 %. Такий дисбаланс вимагає не лише змін у законодавстві, а й переосмислення ролі роботодавців і самого суспільства.

Правила працевлаштування: що треба знати

Уряд вже готує ґрунтовні зміни у підходах до працевлаштування. Як зазначає міністр соціальної політики Оксана Жолнович, головна мета — створити реальні умови, за яких кожен, хто бажає і здатен працювати, зможе реалізувати це право.

Що передбачають нові правила: коротко про головне

З 1 січня 2026 року в силу вступить новий закон, який передбачає:

• Поширення квоти у 4 % на всі сфери, включно з державними структурами. Це означає, що більше організацій зобов’язані створювати робочі місця для людей з інвалідністю.
• Новий підхід до оцінки здатності працювати — замість орієнтації на обмеження тепер враховуватимуть лише ті види діяльності, які потенційно можуть нашкодити здоров’ю.
• Фінансована державою підтримка на робочому місці — мова йде про допомогу в адаптації як для працівника, так і для колективу. Зокрема, це може бути переобладнання робочого простору або організація наставництва.

Від штрафів — до стимулів

Замість адміністративних покарань запроваджується цільовий внесок до спецфонду. Роботодавець отримає вибір:

• створити робоче місце для людини з інвалідністю;
• або сплатити внесок, кошти з якого підуть на розвиток програм зайнятості.

Такий підхід має не каральну, а мотиваційну функцію — бізнес розумітиме, куди спрямовується фінансування і як воно допомагає розвивати інклюзивний ринок праці.

Додаткові переваги для компаній

Закон також передбачає низку важливих стимулів для роботодавців:

• Працівник з інвалідністю 1 групи зараховується як двоє — це полегшує виконання квоти.
• Компенсація у разі зниженої продуктивності — держава частково покриє витрати роботодавця.
• Розширення держпідтримки для бізнесу, що створює нові робочі місця для осіб з інвалідністю.

Індивідуальний підхід — основа нової системи

У центрі нової моделі — персоналізований підхід. Держава зосереджується не на групі загалом, а на потребах кожної конкретної людини. Це стосується як оцінки її функціональних можливостей, так і підбору оптимального місця роботи чи форми підтримки. Як наголошує Оксана Жолнович, люди з інвалідністю — це рівноправні учасники суспільства. І завдання держави — не просто дати можливість працювати, а створити систему, яка підтримує, адаптує й сприяє самореалізації.

Oновлено 13.05.2025