Всі записи автора

Український уряд оновлює правила, які впливають на створення інклюзивного ринку праці. Тепер адміністративні штрафи, які сплачують роботодавці за недотримання нормативів щодо працевлаштування людей з інвалідністю, будуть спрямовуватись на реальні зміни — зокрема, на створення нових робочих місць і покращення умов праці для осіб з інвалідністю.

Постанова Кабміну No 610 від 27 травня 2025 року, ініційована Міністерством соціальної політики, передбачає ключові зміни у підході до організації праці для таких громадян.

Держава: кожна гривня зі штрафу — на підтримку інклюзивного працевлаштування

Замість формального стягнення штрафів без подальшого ефекту, тепер ці кошти працюватимуть на результат. Їх можна буде використовувати для:

• переобладнання робочих місць — наприклад, закупівлі зручних меблів або техніки, адаптованої під потреби людей з інвалідністю;
• створення спеціалізованих посад, що враховують фізичні або сенсорні особливості працівників;
• випуску освітніх матеріалів, адаптованих для людей з порушеннями зору, слуху чи іншими обмеженнями.

Це означає, що система санкцій перестає бути лише каральним інструментом, а стає реальною підтримкою інклюзії в бізнесі.

Спрощення взаємодії з роботодавцями

Раніше розрахунок штрафів міг бути неточним — через зміну інформації про співробітників, яка подавалася несвоєчасно. Новий механізм вирішує цю проблему: якщо до 31 березня оновлено дані в Державному реєстрі соцстрахування, Фонд соціального захисту автоматично перерахує суму штрафу та надасть роботодавцю актуальні цифри до 10 червня.

Цей підхід знижує ризик помилок, усуває непорозуміння й робить процес зрозумілим для всіх учасників.

Прозорість, справедливість, результат

Завдяки впровадженим змінам держава не лише підвищує ефективність контролю, а й реально інвестує в покращення якості праці для людей з інвалідністю. Ринок поступово стає доступнішим, роботодавці — більш зацікавленими в інклюзії, а працівники — отримують більше шансів на гідну роботу.

Як зазначив заступник міністра соціальної політики Володимир Василенко, нова модель дозволяє не просто контролювати дотримання норм, а створювати нові можливості для тих, хто найбільше цього потребує.

Колективний договір — це не формальність, а дієвий механізм, що дозволяє найманим працівникам захистити свої інтереси в межах трудових відносин. Він фіксує домовленості між роботодавцем і трудовим колективом, врегульовує ключові питання співпраці, оплати, умов праці та соціальних гарантій.

Укладання такого договору передбачено законодавством України. Він має бути на кожному підприємстві, де працюють наймані працівники, незалежно від форми власності або сфери діяльності.

Що саме прописують у колективному договорі?

Документ охоплює широкий спектр питань, зокрема:

• систему та форми оплати праці;
• розміри премій, доплат, винагород;
• графіки роботи й відпочинку;
• умови безпеки праці;
• порядок надання додаткових відпусток;
• соціальні пільги для співробітників.

Це дозволяє уникати непорозумінь і конфліктів, адже всі ключові моменти зафіксовані у письмовому вигляді.

Чому колективний договір важливий для роботодавця?

Для роботодавця колективний договір — це не лише обов’язок, а й інструмент управління трудовими процесами. Він допомагає:

• формалізувати домовленості з працівниками;
• уникнути спорів щодо умов праці та оплати;
• забезпечити стабільність в колективі;
• узгодити окремі внутрішні правила з вимогами законодавства.

У разі відсутності договору, роботодавець зобов’язаний погоджувати ключові питання з представниками працівників — профспілкою або іншим уповноваженим органом.

Законодавче підґрунтя: що потрібно знати?

Законодавство України чітко регламентує порядок укладання й застосування колективних договорів. Основні положення містяться:

• у Кодексі законів про працю України;
• у Законі України «Про колективні договори і угоди»;
• у законі «Про оплату праці»;
• у законі «Про охорону праці»;
• у законі «Про відпустки».

Ці нормативні акти вимагають, аби питання оплати праці, охорони праці, умов роботи в шкідливих умовах, тривалості додаткових відпусток та інші важливі нюанси були врегульовані саме в колективному договорі.

Безпека праці та соціальні гарантії — через колдоговір

Окрема увага в колективному договорі приділяється охороні праці. Документ має містити:

• перелік заходів для покращення умов праці;
• порядок запобігання травматизму, аваріям, профзахворюванням;
• джерела фінансування заходів безпеки;
• гарантії для працівників відповідно до вимог законодавства.

Також через договір визначаються додаткові відпустки за роботу в шкідливих чи важких умовах або в умовах з підвищеним ризиком.

Висновок

Колективний договір — це більше, ніж обов’язок. Це правовий інструмент, що захищає інтереси як працівників, так і роботодавців. Його наявність створює прозору, передбачувану систему трудових відносин, допомагає уникати конфліктів і будує партнерство всередині колективу.

Перевезення та застосування агрохімікатів — одна з найбільш відповідальних і потенційно небезпечних ділянок сільськогосподарської діяльності. Контакт із токсичними речовинами, вплив агресивних парів і пилу, механічні пошкодження під час завантаження, а також ризики вибуху при неправильному поводженні з аміачною селітрою — усе це потребує суворого дотримання правил охорони праці.

Порушення вимог безпеки — це не лише ризик для здоров’я працівників, а й загроза для навколишнього середовища, репутації компанії та її фінансової стабільності.

Які правила необхідно дотримуватись при роботі з агрохімією

Законодавство України у сфері охорони праці встановлює низку вимог до поводження з мінеральними добривами та пестицидами. Ось ключові з них:

• Нічні роботи заборонено. Підготовка, змішування та внесення добрив мають виконуватись виключно в світлу пору доби.
• Усі операції повинні бути механізовані. Зокрема, завантаження добрив у транспортні засоби допускається лише за допомогою спецобладнання. Ручна праця можлива лише після повної зупинки техніки.
• Системи мають бути герметичними. Перед використанням обладнання для внесення рідких добрив проводиться перевірка на відсутність протікань і засмічень.
• Перевезення порошкоподібних речовин здійснюється в герметично закритому кузові. Використовується щільне накриття, яке виключає втрату речовин під час руху.
• Після завершення робіт техніка очищується лише в спеціально відведених місцях, із використанням гарячої води або пари.

Засоби індивідуального захисту — обов’язкова умова

Працівники, які мають справу з агрохімікатами, повинні бути забезпечені відповідними засобами захисту. До базового комплекту входять:

• захисний костюм із щільної тканини;
• герметичні рукавички;
• окуляри або захисна маска;
• респіратор Р2 або протигаз;
• гумові чоботи.

ЗІЗ мають підбиратися з урахуванням виду добрив, способу їх внесення і тривалості впливу на організм.

Пожежна безпека та гігієнічні вимоги

Під час транспортування аміачної селітри обов’язково використовується транспорт із вогнегасником. Паління та використання відкритого вогню поблизу складів чи під час завантаження категорично заборонено. Крім того, агрохімікати не можна перевозити разом з продуктами харчування, водою або людьми.

Комплекс безпечної організації робіт включає:

• чіткий розподіл часу для проведення операцій (лише вдень),
• застосування техніки та механізованих пристроїв;
• перевірку герметичності систем подачі добрив;
• постійне використання ЗІЗ;
• попереднє навчання працівників і медогляд;
• забезпечення пожежного обладнання;
• маркування та розділення всіх небезпечних речовин.

Чому це важливо

Правильна організація транспортування та застосування добрив дозволяє:

• зменшити ризик отруєнь, опіків та травм;
• запобігти техногенним аваріям;
• зберегти працездатність колективу;
• уникнути штрафів та репутаційних втрат;
• підвищити ефективність агровиробництва.

Висновок

Компетентне поводження з добривами та пестицидами — це не лише виконання вимог безпеки, а й стратегічний крок до сталого розвитку бізнесу. Впровадження сучасних рішень, грамотне планування робіт і дотримання норм охорони праці допомагають мінімізувати ризики та зберегти головний ресурс будь-якого підприємства — здоров’я працівників.

Аудит з охорони праці — це комплексна перевірка, яка допомагає з’ясувати, наскільки ефективно функціонує система безпеки праці на підприємстві. Йдеться не лише про аналіз документів, а й про оцінку технічного стану обладнання, умов роботи на виробництві, а також відповідність вимогам законодавства у сфері охорони праці.

Такий аудит дозволяє виявити слабкі місця у системі безпеки та своєчасно усунути потенційні ризики для працівників і бізнесу загалом.

Що таке аудит і його види: внутрішній і зовнішній

Внутрішній аудит проводиться штатним або залученим спеціалістом, уповноваженим керівництвом підприємства. Його завдання — перевірити, як реально працює система охорони праці на підприємстві, сформувати звітність і підготувати компанію до можливих перевірок або зовнішнього аудиту.

Зовнішній аудит виконується незалежною організацією на запит керівництва чи власників бізнесу. Його основна мета — незалежна оцінка ефективності СУОП (системи управління охороною праці) без упередженості.

Періодичність аудиту — не рідше одного разу на рік.

Хто бере участь у аудиті?

Об’єкти перевірки:

• підприємства всіх форм власності;
• філії, представництва;
• структурні підрозділи компаній.

Учасники процесу:

• замовники — власники або керівники підприємств;
• аудитори — сертифіковані фахівці, які мають право проводити аудит відповідно до чинних вимог.

Система управління охороною праці включає в себе низку заходів, спрямованих на збереження життя і здоров’я працівників під час виконання трудових обов’язків.

Кому необхідний аудит охорони праці?

Цей вид перевірки варто проводити:

• підприємствам із підвищеним рівнем виробничої небезпеки;
• компаніям, які хочуть знизити ризики та оптимізувати внутрішні процеси;
• організаціям, що готуються до державного або міжнародного аудиту;
• фірмам, які впроваджують стандарти ISO 45001 або OHSAS 18001;
• установам, де сталися нещасні випадки — для розслідування причин та профілактики повторень;
• середньому та великому бізнесу, що планує розширення.

Законодавча база

Проведення аудиту охорони праці регламентується чинним законодавством України. Основні вимоги стосуються:

• процедур проведення перевірки;
• критеріїв до кваліфікації аудиторів;
• прав та обов’язків усіх сторін;
• відповідальності у разі виявлення порушень.

Замість прямого цитування нормативних актів використовуються формулювання «згідно з законодавством України», щоб не перевантажувати текст і водночас дотриматися правових рамок.

Чому аудит з охорони праці — це вигідно?

• Зниження рівня виробничого травматизму;
• Покращення внутрішніх процесів управління безпекою;
• Запобігання штрафам і збиткам у разі перевірок;
• Формування позитивного іміджу компанії;
• Підвищення довіри серед працівників, партнерів та інвесторів.

Висновок

Аудит охорони праці — це не формальність, а реальний інструмент підвищення безпеки на робочих місцях. Він дозволяє вчасно виявити ризики, зміцнити репутацію бізнесу та відповідати найвищим стандартам у сфері охорони праці. Такий підхід актуальний як для великих промислових компаній, так і для будь-яких організацій, що дбають про своїх працівників.

Виконання робіт на висоті пов’язане з підвищеним ризиком, тож головне завдання працівників і роботодавця — запобігти нещасним випадкам. Для цього потрібно суворо дотримуватися вимог безпеки, використовувати справне спорядження та організовувати роботи згідно з чинними нормами охорони праці.

Які роботи належать до висотних

До робіт на висоті належать усі завдання, що виконуються на рівні понад 1,3 метра над землею, перекриттям або настилом. Якщо відстань до небезпечної зони (обриву, неогородженого краю) менша за 2 метри — це також вважається висотною діяльністю.

Роботи на висоті поділяються на:

• звичайні — понад 1,3 м;
• верхолазні — понад 5 м, виконуються з тросів, щогл, кранів тощо.

Типові приклади:

• монтаж чи демонтаж конструкцій;
• утеплення, фарбування чи очищення фасадів;
• миття вікон у багатоповерхівках;
• обслуговування дахів, вентиляцій, антен;
• прибирання бурульок і снігу;
• монтаж рекламних вивісок або кондиціонерів.

Коли роботи слід припинити

Роботи на висоті заборонено проводити за таких умов:

• сильний вітер (понад 10 м/с);
• обледеніння, туман, злива, снігопад;
• блискавка або недостатнє освітлення;
• надмірно низька (нижче -20 C) або висока температура (вище +35 C).

У виняткових випадках (аварійна ситуація, невідкладні роботи) допускається робота за несприятливої погоди — але тільки з додатковими заходами захисту: утеплення, термозахист, контроль стану працівників тощо.

Хто має право працювати на висоті

До робіт допускаються лише особи:

• старші 18 років;
• які пройшли спеціальне навчання;
• склали іспит із техніки безпеки;
• мають посвідчення встановленого зразка.

Нові працівники можуть виконувати роботи лише під наглядом досвідченого колеги-наставника.

Під час виконання завдань на висоті працівник має бути забезпечений:

• каскою;
• страхувальним поясом або альпіністським спорядженням;
• зручним взуттям із протиковзкою підошвою;
• спецодягом відповідно до сезону;
• ременями, мотузками, карабінами, блокуючими пристроями;
• захисними окулярами, рукавицями, респіраторами (за потреби).

Всі елементи екіпірування повинні проходити регулярну перевірку на справність. Заборонено використовувати зношене, пошкоджене або саморобне спорядження.

Документи, що потрібні для початку робіт

Перед початком висотних робіт мають бути оформлені:

1. Наряд-допуск

Офіційне рішення про дозвіл на проведення робіт. У ньому вказуються:

• адреса та вид робіт;
• склад бригади;
• терміни виконання;
• особи, відповідальні за безпеку.

2. План виконання робіт

Визначає технічні й організаційні заходи безпеки, враховує погодні умови, особливості об’єкта, використовуване обладнання.

Відповідальна особа перед початком зобов’язана:

• перевірити допуск працівників;
• провести інструктаж;
• переконатися у справності екіпірування;
• оцінити зовнішні ризики;
• забезпечити наявність медичної аптечки та засобів зв’язку.

Безпечна робота на висоті: техніка безпеки

Працівник зобов’язаний:

• постійно бути застрахованим — щонайменше двома точками кріплення;
• працювати з інструментами, закріпленими страхувальними ланцюжками;
• не стояти та не працювати під іншим працівником;
• уникати точок опори, не призначених для цього (кондиціонери, антени, ринви);
• у разі непередбачуваних обставин — негайно припинити роботу та повідомити керівника.

Вимоги до спорядження та інструментів

Основні правила:

• Кожне страхувальне спорядження — сертифіковане, без пошкоджень;
• Всі канати — з маркуванням і терміном служби не більше 2 років;
• Карабіни — лише з муфтою блокування;
• Інструмент — з ремінцями, фіксацією, без тріщин і люфтів;
• Додаткове — сидіння для тривалої роботи, захисні екрани.

Використання спеціального обладнання:

• Болгарка, перфоратор — працюють лише в суху погоду, з індивідуальним захистом очей та рук;
• Зварювальні апарати — застосовуються за присутності напарника, з обов’язковим заземленням;
• Бензопили — використовуються тільки знизу або зі страхуванням, за відсутності людей під місцем спилювання.

Підсумки

Безпечна робота на висоті — це не лише питання професійності, а й питання життя. Всі, хто бере участь у висотних роботах, мають бути навченими, відповідально підходити до кожного кроку і не нехтувати навіть дрібними на перший погляд деталями. Страховка, справне спорядження та суворе дотримання правил — основа збереження здоров’я й життя працівників.

Інструкція з охорони праці — це не просто формальність, а один із ключових інструментів захисту працівників під час виконання фізично складних і потенційно небезпечних робіт. Її оформлюють на основі чинного законодавства України, а також з урахуванням специфіки конкретного підприємства.

У випадку харчоблоків така інструкція допомагає уникнути травм під час приймання продуктів, забезпечити порядок на робочому місці та створити безпечні умови для персоналу.

Хто має право працювати з вантажами

До самостійного виконання вантажно-розвантажувальних робіт допускаються лише ті працівники, які:

• пройшли необхідне навчання та інструктаж із техніки безпеки;
• ознайомлені з відповідною інструкцією;
• пройшли медичний огляд і не мають протипоказань до фізичних навантажень;
• мають оформлену медичну книжку з актуальними записами.

Потенційні ризики

Під час вантажних робіт у працівника можуть виникати контакти з такими шкідливими чинниками:

• надмірні фізичні навантаження;
• холод або волога у приміщенні чи на вулиці;
• пил, шум, погане освітлення;
• ризик падіння або зсуву вантажу;
• контакт з нерівною, гострою чи слизькою тарою або поверхнями.

Засоби захисту та умови на робочому місці

Працівник має бути забезпечений:

• спецодягом і взуттям із неслизькою підошвою;
• захисними рукавицями;
• доступом до медичної аптечки з базовим набором медикаментів;
• знаннями щодо пожежної безпеки й надання першої допомоги.

Усі роботи мають виконуватись у чистому, провітрюваному приміщенні з робочою витяжкою та справним освітленням.

Дозволені вагові навантаження

• Для жінок — до 10 кілограм.
• Для чоловіків (від 18 років) ця планка в 50.
• Вантажі понад 50-55 кг піднімаються колективно — щонайменше двома працівниками.
• Під час групового перенесення — дистанція між працівниками має бути не менше 2 метрів.
• При перекочуванні важких предметів (наприклад, бочок) необхідно контролювати їх швидкість і напрямок руху.

Дії після завершення робіт

Після виконання всіх запланованих дій працівник повинен:

• прибрати робочу зону;
• скласти інструменти у визначені місця зберігання;
• зняти спецодяг і вимити руки та обличчя, за можливості — прийняти душ;
• повідомити керівника про всі зауваження або інциденти, які сталися під час зміни.

Дії в надзвичайних ситуаціях

У разі загрози життю чи здоров’ю або виникнення аварійної ситуації слід:

• робота припиняється;
• евакуювати людей із небезпечної зони;
• 101 номер пожежної служби, його використовуємо, якщо потрібно;
• якщо травма, то викликаємо швидко, також надаємо першу допомогу самостійно;
• дістаємо аптечку, якщо така є в наявності.

Ця інструкція повинна бути обов’язковою для ознайомлення всіх працівників, які мають справу з ручною працею або фізичними навантаженнями. Її дотримання — запорука безпеки кожного члена колективу. Як скласти ефективну інструкцію з охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт

Інструкція з охорони праці — це не просто формальність, а один із ключових інструментів захисту працівників під час виконання фізично складних і потенційно небезпечних робіт. Її оформлюють на основі чинного законодавства України, а також з урахуванням специфіки конкретного підприємства.

У випадку харчоблоків така інструкція допомагає уникнути травм під час приймання продуктів, забезпечити порядок на робочому місці та створити безпечні умови для персоналу.

Хто має право працювати з вантажами

До самостійного виконання вантажно-розвантажувальних робіт допускаються лише ті працівники, які:

• пройшли необхідне навчання та інструктаж із техніки безпеки;
• ознайомлені з відповідною інструкцією;
• пройшли медичний огляд і не мають протипоказань до фізичних навантажень;
• мають оформлену медичну книжку з актуальними записами.

Потенційні ризики

Під час вантажних робіт у працівника можуть виникати контакти з такими шкідливими чинниками:

• надмірні фізичні навантаження;
• холод або волога у приміщенні чи на вулиці;
• пил, шум, погане освітлення;
• ризик падіння або зсуву вантажу;
• контакт з нерівною, гострою чи слизькою тарою або поверхнями.

Засоби захисту та умови на робочому місці

Працівник має бути забезпечений:

• спецодягом і взуттям із неслизькою підошвою;
• захисними рукавицями;
• доступом до медичної аптечки з базовим набором медикаментів;
• знаннями щодо пожежної безпеки й надання першої допомоги.

Усі роботи мають виконуватись у чистому, провітрюваному приміщенні з робочою витяжкою та справним освітленням.

Що потрібно зробити перед початком роботи

Перед початком зміни працівник зобов’язаний:

• перевірка спецодягу;
• перевірка взуття на надійність;
• підготувати робочу зону;
• перевірити обладнання, в ньому не повинно бути сторонніх шумів;
• перевірити, що всі вантажопідйомні засоби відповідають масі вантажу.

Якщо виявлено будь-які несправності або порушення — розпочинати роботу заборонено.

Дозволені вагові навантаження:

• Жінкам до 10 кг.
• до 50, якщо це молодий чоловік.
• більша вага уже дозволяється, як.
• Під час групового перенесення — дистанція між працівниками має бути не менше 2 метрів.
• При перекочуванні важких предметів (наприклад, бочок) необхідно контролювати їх швидкість і напрямок руху.

Дії після завершення робіт

Після виконання всіх запланованих дій працівник повинен:

• прибрати робочу зону;
• скласти інструменти у визначені місця зберігання;
• зняти спецодяг і вимити руки та обличчя, за можливості — прийняти душ;
• повідомити керівника про всі зауваження або інциденти, які сталися під час зміни.

Аварійне вимкнення електрики — це серйозна проблема, що може викликати як дискомфорт, так і потенційну небезпеку, особливо у закладах освіти, де перебувають діти та підлітки. Для мінімізації ризиків важливо заздалегідь підготувати працівників і чітко дотримуватися правил безпеки в таких ситуаціях.

Безпечна поведінка: на що слід звернути увагу під час навчання персоналу?

• Уникнення прихованих травм і непередбачених випадків травматизму.
• Забезпечення безпеки учнів і працівників під час аварійного відключення електроенергії.
• Використання систем, що допомагають ідентифікувати і усувати потенційні небезпеки на робочих місцях.
• Забезпечення психоемоційної підтримки співробітників у стресових ситуаціях.

Особливо важливо зосередитись на практичних аспектах безпеки, враховуючи виклики, пов’язані з нинішнім станом енергопостачання.

Найпоширеніші загрози при вимкненні електрики:

• Відсутність світла. Погане освітлення збільшує ризик травм, особливо у темних коридорах, на сходах чи інших небезпечних ділянках.
• Вимкнення систем вентиляції і опалення. В холодну пору це може спричинити охолодження приміщень, а в теплий сезон — погіршення циркуляції повітря.
• Перебої в роботі електроніки. Вимкнення комп’ютерної техніки, сигналізацій і систем безпеки створює додаткові ризики.
• Паніка серед учнів. Раптова темрява та незвичні умови часто викликають тривогу, особливо у маленьких дітей.

Як діяти після повернення електропостачання?

Після відновлення подачі електрики важливо провести повну перевірку електрообладнання. Це допоможе вчасно виявити можливі пошкодження та уникнути аварійних ситуацій у майбутньому.

Чому безпека — це пріоритет

Аварійні відключення — це виклик, але за умови чіткої організації роботи і злагодженої дії персоналу можна суттєво знизити небезпеку. Кожен член колективу має чітко знати свою роль і відповідальність, щоб захистити здоров’я і життя дітей та співробітників.

Як учителю зберегти внутрішній баланс? Професія вчителя — одна з найемоційно насиченіших. Постійна взаємодія з учнями, високий рівень відповідальності, а в умовах війни ще й нестабільність навколо — усе це створює додаткове психічне навантаження. Щоб не вигоріти та залишатися ефективним, кожен педагог має знати, як вчасно розпізнати стрес і допомогти собі впоратись із ним.

Тривожні сигнали організму

Стрес може проявлятися на різних рівнях — фізичному, емоційному й поведінковому. Часто людина не одразу пов’язує зміни у своєму стані з хронічним напруженням.

Фізичні прояви стресу

Організм подає сигнал, що йому важко:

• біль у голові чи серці;
• прискорений пульс, підвищений тиск;
• порушення сну — безсоння або постійна втома;
• проблеми з шлунком, травленням;
• надмірне потовиділення;
• зниження імунітету — часті застуди;
• зміни в апетиті — його відсутність або переїдання;
• м’язове напруження, тремор.

Як учителю зберегти внутрішній баланс: Емоційне виснаження

Психологічні симптоми часто замасковані під «поганий настрій»:

• внутрішнє напруження, тривога, агресія;
• різкі зміни емоційного стану;
• апатія або втрата інтересу до улюбленої справи;
• складність у концентрації уваги;
• «туман» у голові, погіршення пам’яті;
• самозвинувачення, занижена самооцінка;
• бажання усамітнитися, уникнення людей.

Зміна звичної поведінки

На тлі стресу змінюється не тільки внутрішній стан, а й зовнішні дії:

• відмова від їжі або навпаки — емоційне переїдання;
• часте куріння, зловживання кавою, алкоголем;
• неспокійні рухи: метушливість, стискання рук
• зниження працездатності, відкладання справ;
• надмірне «зависання» у смартфоні чи соцмережах;
• імпульсивність, втрата контролю над діями.

Як подолати напруження і зміцнити стійкість

На практичному занятті, яке пройшли педагоги, обговорювалися інструменти збереження психічної рівноваги. Учасники не лише дізналися, як визначити у себе симптоми стресу, а й опрацювали вправи, які можна використовувати щодня для підтримки себе та своїх колег.

Серед корисних інструментів:

• прості техніки для заспокоєння нервової системи;
• вправи для відновлення внутрішньої енергії;
• навички емоційної саморегуляції.

Регулярна робота над собою — запорука не лише професійної витривалості, а й особистого благополуччя в часи змін і викликів.

Організація інструктажів з охорони праці — тема, яка часто викликає суперечки в юридичному полі. Попри те, що порядок інструктажів формально врегульований, багато моментів залишаються не до кінця визначеними. Розберімо найпоширеніші з них на прикладі посадових осіб.

Хто має проходити первинний інструктаж

Працівники, які щойно влаштувались, повинні пройти інструктаж з охорони праці на своєму робочому місці. Також обов’язкове ознайомлення з правилами поведінки під час надзвичайних ситуацій, надання першої допомоги та діями в разі пожежі чи аварії.

Проте постає питання: чи зобов’язані проходити такий інструктаж ті, хто обіймає керівні посади, наприклад:

• директор підприємства;
• начальник підрозділу;
• інженер з охорони праці.

В офіційних документах чіткого роз’яснення цього питання немає, що створює правову невизначеність.

Хто проводить інструктаж, якщо немає «вищого керівника»

У стандартній ситуації інструктаж проводить безпосередній керівник робіт або роботодавець. Але як бути, коли мова йде про самого керівника підприємства, в якого немає прямого начальника?

На практиці обов’язки з проведення інструктажів покладаються на уповноважених осіб, яких визначає сам роботодавець. Саме він формує відповідні інструкції та розподіляє відповідальність за безпеку праці.

Чи всі керівники повинні проходити інструктаж

Якщо посадова особа вже проводить інструктажі для інших працівників і добре володіє темою, підприємство може прийняти рішення про звільнення її від проходження інструктажу. Це доцільно прописати в локальному положенні, яке регулює внутрішній порядок навчання з охорони праці.

До цього переліку можуть входити:

• керівник підприємства;
• начальники структурних підрозділів;
• фахівець із питань безпеки праці.

Однак у кожному випадку рішення має бути обґрунтованим і зафіксованим документально.

Якщо керівник виконує небезпечні роботи

У ситуаціях, коли посадова особа не тільки керує, а й сама виконує роботи, що пов’язані з підвищеним ризиком, виникає додаткова вимога: вона повинна пройти спеціалізоване навчання.

У такому випадку потрібно:

• один раз на три роки — пройти загальний курс навчання з охорони праці;
• щороку — навчатися за програмою, що стосується небезпечних робіт, і складати іспит у навчальному центрі.

Це дозволяє офіційно допускати працівника до виконання складних або ризикованих завдань.

Як правильно вести журнал інструктажів

Ще одна типова проблема — ведення записів. Після первинного інструктажу обов’язково потрібно зафіксувати факт його проведення, оцінку знань і дозвіл на роботу в журналі інструктажів.

Якщо далі працівник проходить стажування — перевірку знань проводять повторно, а сам допуск до самостійної роботи оформлюється окремим наказом. У цьому випадку запис у журналі можна оновити або додати новий — рішення залежить від політики підприємства.

Висновки для роботодавця

• Формуйте чіткий перелік осіб, які проходять інструктаж, і тих, хто звільняється;
• Призначайте відповідальних за проведення інструктажів осіб у наказному порядку;
• Пам’ятайте, що допуск до небезпечних робіт потребує окремого навчання;
• Ведіть документацію акуратно, щоб уникнути плутанини та штрафів.

Врегулювання процедур інструктажу — це не лише вимога законодавства, а й запорука безпечної роботи підприємства. Своєчасна підготовка та навчання персоналу — основа стабільного виробничого процесу.

Нові правила відеофіксації, що треба знати? Уже цим літом вертається закон про обов’язковий технічний контроль, а також огляд автомобілів. Спочатку, говорилось про те що, це можливо відбудеться через деякий час, але уже влітку ці правила стануть обов’язковими.

Нові правила відеофіксації: що зміниться

Тепер під час техогляду, людина, яка буде проводити огляд, повинна попередити власника авто про те, що перевірка відбудеться з фіксацією всіх деталей на камеру. Це стосується як конструкції так і інших аспектів.

Як саме відбуватиметься відеофіксація:

• Увесь процес технічної перевірки фіксується без перерв.
• У пунктах контролю повинно бути стаціонарне відеообладнання.
• Перед початком огляду персонал перевіряє справність камер.
• Якщо зйомка неможлива — техогляд не проводиться.
• Мінімум дві камери мають фіксувати авто з діагональних ракурсів — одну з передньої лівої та задньої правої, або навпаки.

Яким має бути відеозапис

Щоб результат відеофіксації вважався дійсним, запис має:

• охоплювати весь процес перевірки;
• показувати номер, а також колір кузова;
• мати високу якість;
• використовувати відповідний формат;
• забезпечувати нормальну частоту;
• відповідати вимогам по захисту контенту;
• включати зйомку лише у відповідний час.

Як зберігатимуться записи

Відео з оглядом повинне зберігатись не менше чим 365 днів з моменту зйомки, а також повинне бути захищеним від третіх осіб.

Техогляд повинні проходити

Така перевірка стосується не всіх автомобілів, а лише окремих категорій:

• вантажівки, з великим тоннажем;
• автобуси, які перевозять пасажирів;
• таксі й транспорт, що використовується у перевезеннях;
• шкільні автобуси, швидка допомога, рятувальні машини.

Періодичність такого контролю може бути різною: комерційні транспортні засоби зазвичай проходять огляд декілька разів у рік.