Стандарти біобезпеки в медицині: які вимоги в 2026 році? Медична галузь є однією з найбільш ризикованих сфер професійної діяльності, де персонал щодня стикається з комплексом небезпечних біологічних, хімічних та фізичних факторів. Забезпечення медичних працівників належними засобами індивідуального захисту (ЗІЗ) та спеціальним одягом — це не просто формальність. Це базовий бар’єр, який запобігає поширенню внутрішньолікарняних інфекцій та захищає здоров’я самого персоналу.

Специфіка роботи вимагає суворого дотримання правил вибору, використання, знезараження та заміни спеціальних комплектів залежно від рівня ризику в конкретному відділенні.

Згідно із законодавством України, роботодавець у сфері охорони здоров’я зобов’язаний за власний рахунок забезпечувати співробітників сертифікованими ЗІЗ відповідно до встановлених норм. Комплектація, якість матеріалів та регулярність оновлення захисного спорядження повинні відповідати характеру виконуваних маніпуляцій. Станом на 2026 рік вимоги до екологічності, бар’єрних властивостей та ергономічності медичного одягу суттєво посилилися. Це спонукає заклади охорони здоров’я більш прискіпливо підходити до контролю за станом захисних засобів на робочих місцях.

Класифікація захисного одягу та алгоритм використання ЗІЗ

Захисний гардероб медичного працівника поділяється на декілька категорій, починаючи від повсякденного робочого одягу (костюми, халати) і закінчуючи спеціалізованими комплектами високого ступеня захисту (ізоляційні халати, комбінезони, екрани, респіратори). Матеріали, з яких виготовляється такий одяг, повинні мати високі водовідштовхувальні властивості. Мають бути стійкими до проникнення мікроорганізмів та дезінфікуючих речовин, а також забезпечувати належну повітропроникність для комфортної роботи протягом зміни.

Не менш важливим за наявність ЗІЗ є чітке дотримання послідовності їх надягання та, особливо, знімання. Використані медичні рукавички, маски чи халати розглядаються як потенційно контаміновані (забруднені) об’єкти. Тому будь-який порушений крок під час їх знімання може призвести до контакту шкіри або слизових оболонок із патогенами. Після завершення маніпуляцій або процедур усі одноразові засоби підлягають негайній утилізації відповідно до правил поводження з медичними відходами, а багаторазові елементи відправляються на спеціалізоване прання та стерилізацію.

Організація контролю та заходи щодо підвищення безпеки персоналу

Для створення надійного захисного бар’єра в закладі охорони здоров’я необхідно впровадити системний підхід до управління засобами захисту. Адміністрація та відповідальні особи з охорони праці повинні не лише контролювати наявність необхідних запасів, а й постійно навчати персонал правильно оцінювати ризики перед виконанням кожної процедури.

З метою мінімізації професійних ризиків рекомендовано впроваджувати наступні заходи:

• Індивідуальний підбір розмірів та типів ЗІЗ. Захисний одяг не повинен обмежувати рухи або викликати подразнення шкіри, оскільки це призводить до зниження уваги медика або бажання передчасно зняти захисні елементи.
• Систематичне тренування процедур біобезпеки. Працівники мають регулярно відпрацьовувати навички правильного надягання та безпечного знімання засобів захисту в умовах, максимально наближених до реальних.
• Регулярний контроль цілісності та строків придатності. Перед кожним використанням медичний працівник зобов’язаний візуально перевірити цілісність пакування, відсутність розривів на рукавичках чи халатах та переконатися, що захисні властивості фільтруючих елементів респіраторів відповідають встановленим стандартам.

Oновлено 26.07.2026