Забезпечення персоналу спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (ЗІЗ) є прямим обов’язком роботодавця. Згідно із законом України, підприємства мають безоплатно надавати такі засоби на роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами, у випадках підвищеного забруднення або під час роботи в несприятливих погодних умовах. Важливо, щоб ці умови були зафіксовані в трудовому чи колективному договорі, оскільки це є базовою вимогою з охорони праці.

Усі видані засоби захисту залишаються у власності підприємства. Працівники користуються ними виключно в робочий час і зобов’язані повернути їх у разі звільнення, переведення на іншу посаду або після завершення терміну експлуатації речей. Якщо умови праці стають складнішими, роботодавець має право видавати додаткові засоби захисту понад встановлені мінімальні норми.

Особливості бухгалтерського обліку

Класифікація спецодягу в обліку залежить від його вартості та очікуваного терміну використання. Якщо речі розраховані на термін менше ніж один рік, їх зазвичай обліковують як малоцінні та швидкозношувані предмети. У момент видачі працівнику їхня вартість списується на загальновиробничі витрати, проте аналітичний кількісний облік має вестися до моменту повного списання речей через непридатність.

У ситуаціях, коли термін служби спецодягу перевищує один рік, його відносять до необоротних активів. Залежно від встановленого на підприємстві вартісного порогу, це можуть бути або основні засоби, або малоцінні необоротні матеріальні активи. У такому разі на речі щомісяця нараховується амортизація, яка також потрапляє до складу відповідних витрат підприємства.

Податкові наслідки: ПДФО, військовий збір та ПДВ

Видача спецодягу, який відповідає встановленим нормам, не вважається додатковим доходом працівника. Оскільки майно надається у тимчасове користування для виконання посадових обов’язків, з його вартості не утримується податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Також на вартість таких засобів не нараховується єдиний соціальний внесок.

Щодо податку на додану вартість, то при купівлі спецодягу підприємство має право на податковий кредит за умови наявності зареєстрованої податкової накладної. Оскільки передача одягу працівнику для використання в роботі не вважається постачанням товарів, податкові зобов’язання у цей момент не виникають. Проте слід бути уважними у випадках, коли працівник звільняється і не повертає одяг — тоді така операція може трактуватися як продаж, що вимагатиме відповідного нарахування податків.

Організація процесу на підприємстві

Для коректного відображення всіх операцій у документації, рекомендується розробити та затвердити внутрішнє положення про порядок забезпечення працівників засобами захисту. У ньому варто детально прописати терміни використання, процедуру видачі та повернення, а також відповідальність за збереження майна. Такий підхід дозволяє уникнути непорозумінь з контролюючими органами та забезпечує прозорість витрат компанії.

Згідно з нормами чинного законодавства, роботодавець зобов’язаний не лише придбати одяг, а й забезпечити його належне утримання: регулярне прання, дезінфекцію чи ремонт. Витрати на ці заходи також включаються до собівартості продукції або послуг, що позитивно впливає на фінансовий результат та податкове планування.

Oновлено 17.02.2026